Новий замок

Далі за старим мурованим замком у північно-західному напрямку підносяться високі вали земляного Нового замку, збудованого на початку XVII ст. Цей земляний замок, як вже було зазначено, має форму приблизно трапеції, якої широкий бік лежить на північному заході, а вужчий бік припирає до старого замку. Вали, що йдуть по контуру замку, подвійні і між ними йдуть широкі та глибокі рови, обкладені по боках тесаним камінням. Під валами були порохові льохи та каземати, або приміщення для людей і складів запасів. Вали й рови тепер де-не-де попсовані. Напівбастіони замку з’єднані між собою куртиною, а з ровом між Старим і Новим замками – капіталями. По верху куртини і капіталей проходить головний вал – валганг і фоссебрея.

У першій чверті XVII в. до північно-західного боку мурованого замку прибудовано, Новий замок — земляні високі вали з казематами під ними і між тими валами широкі та глибокі рови, обкладені тесаним камінням. Ці будування зроблено під доглядом інженера Теофіля Шомберга. Будівництво тривало протягом 1617-1621 р.р. за рішенням польського сейму.

У 1621 році місто отримало класичну для Європи фортецю так званої «ново-голландської фортифікаційної школи», яку не можливо було зруйнувати: металеві снаряди просто в’язли у землі.

Новозбудований горнверк отримав назву Нового замку і впродовж 17-18 ст. служив головною артилерійською позицією міста.

Новий же замок більший за площею, з куртинами, системою ходів та казематів, напівбастіонами, ровами передбачав можливість вести бій артилерійським зброєю, а також перебування чисельних військових гарнізонів.

Та не все було так добре з укріпленнями міста, як здавалося. Дуже скоро і спеціалісти, і вороги зрозуміли, що Новий замок, домінуючи над містом і Старою фортецею, лише послаблював їх. Після здобуття Нового замку ворогові автоматично відкривався вхід до міста. Це підкреслив і відомий знавець сучасної фортифікації з Німеччини Ульріх фон Вердум, який у 1671 році відвідав Кам’янець. І побоювання підтвердилися: наступного року Кам’янець пав перед 150-тисячною армією султана Мехмеда IV. Під час штурму міста військом турецького султана в 1673 р. Новий замок був пошкоджений .

На початку 18 ст. участь у відновлювальних роботах приймав голландський інженер Кароль Максиміліан Крузер. В 1763-1765 рр. роботи по відбудові горнверку проводив комендант кам’янецької фортеці, військовий інженер і архітектор Ян де Вітте.

В 2003 році Новий замок законсервували.

Далі за старим мурованим замком у північно-західному напрямку підносяться високі вали земляного Нового замку, збудованого на початку XVII ст. Цей земляний замок, як вже було зазначено, має форму приблизно трапеції, якої широкий бік лежить на північному заході, а вужчий бік припирає до старого замку. Вали, що йдуть по контуру замку, подвійні і між ними йдуть широкі та глибокі рови, обкладені по боках тесаним камінням. Під валами були порохові льохи та каземати, або приміщення для людей і складів запасів. Вали й рови тепер де-не-де попсовані. Напівбастіони замку з’єднані між собою куртиною, а з ровом між Старим і Новим замками – капіталями. По верху куртини і капіталей проходить головний вал – валганг і фоссебрея.

У першій чверті XVII в. до північно-західного боку мурованого замку прибудовано, Новий замок — земляні високі вали з казематами під ними і між тими валами широкі та глибокі рови, обкладені тесаним камінням. Ці будування зроблено під доглядом інженера Теофіля Шомберга. Будівництво тривало протягом 1617-1621 р.р. за рішенням польського сейму.

У 1621 році місто отримало класичну для Європи фортецю так званої «ново-голландської фортифікаційної школи», яку не можливо було зруйнувати: металеві снаряди просто в’язли у землі.

Новозбудований горнверк отримав назву Нового замку і впродовж 17-18 ст. служив головною артилерійською позицією міста.

Новий же замок більший за площею, з куртинами, системою ходів та казематів, напівбастіонами, ровами передбачав можливість вести бій артилерійським зброєю, а також перебування чисельних військових гарнізонів.

Та не все було так добре з укріпленнями міста, як здавалося. Дуже скоро і спеціалісти, і вороги зрозуміли, що Новий замок, домінуючи над містом і Старою фортецею, лише послаблював їх. Після здобуття Нового замку ворогові автоматично відкривався вхід до міста. Це підкреслив і відомий знавець сучасної фортифікації з Німеччини Ульріх фон Вердум, який у 1671 році відвідав Кам’янець. І побоювання підтвердилися: наступного року Кам’янець пав перед 150-тисячною армією султана Мехмеда IV. Під час штурму міста військом турецького султана в 1673 р. Новий замок був пошкоджений .

На початку 18 ст. участь у відновлювальних роботах приймав голландський інженер Кароль Максиміліан Крузер. В 1763-1765 рр. роботи по відбудові горнверку проводив комендант кам’янецької фортеці, військовий інженер і архітектор Ян де Вітте.

В 2003 році Новий замок законсервували.