Башні фортеці

Їх всього одинадцять. Найстарішою з яких вважається Денна (або Донна) башта, де винайдено культурний шар XII – XIII століття півметрової товщини. Вона знаходиться в глибині замкового двору і є найвіддаленішою від входу до замку. Впізнати її дуже просто – вона не має верху. А колись мала стрімкий конусоподібний дах, який завершувався вишкою вартового-сурмача. Відомо, що у башті була розташована римо-католицька каплиця Св. Архангела Михаїла, побудована кам’янецьким старостою Миколаєм Бжезьким у 1575 році, про що свідчить напис на внутрішній стіні башти. Зверху над написом була ще одна кам'яна стела з гербом,але її було спеціально вийнято зі стіни. Той напис Пржездецький прочитав так: Sacellum hoc consecratum est per reverendissimum Martinum Białobrzeski, Dei gratia episcopum Camenecensem et abbatet Genov. Quod reparavit generosus Nicolaus Brzeski de Brzescie terrarum Podoliae generalis capitaneas, ad laudem Dei Omnipotentis in titulum S. Michaelis Archangeli A. D 1575

Папська башта є найбільшою і наймогутнішою вежею фортеці. Особливо це зрозуміло, коли дивися на неї з передмістя Карвасари, або від пам’ятника «семи культурам». Її зведення розпочалося ще в останнє десятиліття XV століття, а добудована вона була на початку XVI століття на кошти папи Юлія ІІ, через що і отримала свою назву. В пам'ять про цю подію у верхній частині башти з боку міста встановлено табличку. Вежа має п’ять поверхів. В нижній своїй частині вона чотирикутна, посередині – восьмигранна, вгорі – округла і завершується конусоподібним ґонтовим дахом (зробленим літ 35 тому).

На верху тої башти з боку міста вставлено кам'яну таблицю з гербом і інсигніями папськими. Кажуть, що то герб римського папи Юлія II (1503— 1513 pp.), що призначив був на ремонт Кам'янецького замку "данину св. Петра" (święto-pietrze, податок костьолів папі). В XVI ст. На цій башні були в 19 ст. сліди великого гербу ,на якому була папська тіара.

Над входом з подвіря замку в підземеля на камяному арцабі був невелий герб ,який зображав на полі вершника,над щитом була корона,а по боках можна було прочитати букви:

Р. Р. G. D. Р.

Під час археологічних розкопок, які проводились у фортеці в 1959-1960 pp., під будинком який поєднував Чорну та Папську, була виявлена кімната пушкаря, а поруч 57 кам'яних ядер. Через декілька метрів виявлено гробницю князів Коріатовичів XIV ст., глибиною 8 метрів, яка була видовбана в скелі.

Коло цих башт — збоку скелі йшла стіна, якої фундамент виведено було на скелі; висотою вона сягала до внутрішніх замкових стін, що були між цими баштами. Ця зовнішня стіна тоді ( 1544 р.) будувалася; вона повинна була забезпечувати підступ до тих башт і взагалі до замку

Башта відома не лише своєю величчю, а й тим, що у 1818 – 1823 роках в ній було ув’язано народного месника Устима Кармалюка, якій навіть примудрився втекти з неї в ніч з 12 на 13 березня 1823 року. Завдяки перебуванню в її стінах подільського опришка, за баштою закріпилася її народна назва – Кармалюкова. Про колишнього в'язня замку нагадує пам’ятна табличка, а воскового Кармалюка можна і сьогодні можна побачити, якщо завітати всередину.

Башта Ласька (інші назви Біла, Садова) зведена у XV столітті і реконструйована на початку XVI століття за матеріальної підтримки примаса Польщі Яна Ласького, про що нагадує родовий герб «Кораб (Ковчег) арцибіскупський » на вежі. З південного боку башти на горі вставлено кам'яну плиту з гербом. В полі був ковчег ( чаша ), зверху біскупська шапка і хрест ,поєднані стрічкою,з лівої сторони була кольчуга,а з правої меч. З подвір'я замку над входом до тієї башти на кам'яних гарно оброблених арцабах вибито напис:“VERVS AMICVS EST RARIOR FENICE” - Вірний друг рідший за фенікса. На її стінах збереглося біле тинькування (звідси її друга назва – Біла). З опису 1544 року відомо, що біля неї була замкова кухня, з якої назовні вів канал для харчових відходів. Запах звідти стояв настільки жахливий, що заважав працювати робітникам. Канал пізніше ліквідували.

Башта Тенчинська виділяється серед інших башт південної стіни замку своєю граційністю. Вона, разом з баштами Рожанкою і Лянцкоронської належить до веж так званого «краківського» типу. Тенчинська башта кругла, має кілька амбразур. Збережені давні кам’яні кронштейни дозволяють думати, що у башти був зубчастий верх. Сьогодні вона має гостроконечне завершення. Свою назву вежа отримала честь воєначальника, краківського каштеляна Яна Тенчинського, одного з розробників генерального плану укріплення Кам’янця. В писемних джерелах 1544р. зустрічається такий опис башні : “ Міцна, і від свого фундаменту, закладеного на скелі, до половини своєї висоти здавна обшита муром.” В башті можна піднятися на галерею і пройтися нею від башти Білої до башти Ковпак .

Вежа Ковпак (інша назва - Шляхетська) найменша серед башт південної стіни. На її реставрацію на початку XVI століття виділив кошти кам’янецький єпископ Якуб Бучацький. З південного боку цієї башти на верху вставлена кам'яна таблиця з гербом, яким —важко розібрати, бо камінь вивітрився. На цій Башті був герб,що мав в полі герб " Абданк" (герб Бучацьких), зверху біскупська шапка,по боках стрічка, жезл і куля. В XVIст. цю башту називали "Ковпак". з південного боку башти майже під самим дахом. Ковпак башта така, як і Тенчинська: вона кругла з невеликими амбразурами в деяких місцях, але кронштейнів нагорі нема. Покриття, як і на всіх південних баштах, конусове, ґонтове. Із опису 1544р: “Друга башта з південного боку замку звалася "Ковпак"; вона також добре збудована на міцному фундаменті. Коло тої башти була над самою скелею давня й дуже попсована мала башта, призначувана для сторожі, щоб, коли нападатимуть вороги, охороняти дорогу, яка йшла тут з Хотина.”

Неподалік від башти під колишнім будинком старости існувало глибоке підземелля, яке з середини ХІХ століття використовували, як боргову яму.

Із зовнішнього боку башт добре видно укріплений стінами двір. Це – Південний двір, або Південний бастіон, перебудований у XVIII столітті Християном Дальке на основі старих мурів XVI століття. Схоже укріплення бастіонного типу є і з північного боку замку. Їх збудував протягом 1790 – 1791 років архітектор Станіслав Завадський.

У північно-західному куті розташована вежа Рожанка, будівництво якої було розпочато наприкінці XIV століття Спитком з Мельштина і було закінчено у 1505 році Креславом з Курозвенок, польним біскупом з міста Вроцлавек в Куявській землі. Про це свідчить відповідний надпис на башті: «TVRIS CRESLAI ЕРІ VLADISLAVI ENSIS HVIVS СА STRI FVNDATO RIS IMPENSSIS EST FINITA 1505 (Вежа Креслава єпископа вроцлавського, котрого власним коштом будівництво замку закінчено 1505)». Башта отримала свою назву від місця свого розташування: вона знаходиться на розі фортеці. Вежа стояла поруч з колишньою замковою брамою, і першою зустрічала ворога. Тобто, знаходячись в найвідповідальнішому місці, вони мала особливе значення. Її значна висота лякала ворогів, а естетичний вигляд і вишуканий силует як півтисячоліття тому, так і сьогодні, роблять Рожанку чи не найприваблішою вежею замку.

Далі від наріжної (Нової) башти в напрямку до міста стояло дві башти "Мала" і "Рожанська". Ці башти, а також Ляцька й Нова виходили до місцевости рівної, де не було ні скель, ні ярів, і через це коло тих башт були викопані широкі два рови, на захист цього боку замку від ворожих нападів. Коло Рожанської башти була Пільна брама з мостом (певне з таким, що піднімався). Браму збудовано давно. Тоді-ж, коли складався опис замку ( 1544 p.), архітект Іов Прет будував нову браму; коло тієї нової брами стояла башта "Стара Рожанська", дуже підупала; на ній не було жодної бійниці. Башту ту мали реставрувати, щоб вона захищала нову браму; у ній мав бути потайний хід до криниці.

Далі за четвертою баштою була п'ята, що звалася "Нова", бо була збудована р. 1542. Ця башта стояла в західному куті замку й була з'єднана з другою баштою, що ніби підпирала її з боку замку і звалася Денною (Denna wieza ). Ті башти з'єднувалися коридором з склепінням. На Денній башті на самій горі збудовано дерев'яну будку сторожі з 4-ма віконцями, — це була обсерваційна стійка, бо з цього пункту далеко було видно в бік Басарабії. Коли вороги підступали, ту будку легко було скинути. Також у баштах бійниці були заложені тонкими стінками, які можна було легко знищити, коли-б треба було стріляти.

Маленька башта Комендантська ніби вросла в стіну між Рожанкою і Лянцкоронської баштою. Під час останньої реконструкції відновлено бойовий прохід всередині башти.

Башта Лянцкоронська (інші назва - Орлова) схожа на Рожанку, велика триповерхова має конусоподібне накриття цегляне з широким, значно випнутим над стінами ґзимсом з арками, що спираються на кам'яні кронштейни. В деяких місцях цієї башти ще тримається старовинний тинк. Під вікном другого поверху із східного боку – кам’яна таблиця з гербом, який мав в полі молоток, а зверху біскупську шапку. (з боку північного дворику). В минулому башта була надбрамною, а через нижній поверх башти йшов проїзд, який замурували під час будівництва дороги зі Старого міста до Підзамча в середині XVI століття. Башта названа на честь начальника кам'янець-подільських фортифікацій Станислава Лянцкоронського.

У 2007 – 2008 роках праворуч (якщо дивитися з замкового двору) від Лянцкоронської башти за одним з малюнків XVII століття звели невелику вежу, що отримала назву Нової Комендантської.

В каньйоні Смотрича через дорогу напроти башти Рожанка помітні руїни Водяної (Смотрицької) башти, що була зведена на початку XVI століття і з’єднувалася підземним ходом з Рожанкою. В ній колись було приладдя для подачі води з криниці чи з річки до замку. З башти гарнізон фортеці за допомогою колеса брав воду для своїх потреб. Нова Східна башта, збудована Претфусом, першою зустрічає туристів праворуч від замкових воріт. Башта праворуч від воріт замку значно виходить за лінію стін на розі. Вона п'ятибока, вкрита пірамідальним ґонтовим дахом. На башті надпис: «1544. DEVS ТІВI SOLI GLORIA IOВ PRAETEVES ARCHITECTOR (1544. Боже, Тобі єдиному хвала. Іоб Претфус, архітектор)». В стіни башти вмуровані два кам’яних ядра. Це, ймовірно, зроблено свідомо, щоб наводити жах на супротивника. В самій башті збереглася криниця глибиною 35 метрів і шириною 5 метрів, воду з якої піднімали за допомогою великого дерев’яного колеса.

Нова Західна башта (1542 рік) виступає далеко за лінію мурів і примикає до башти Денної. Найкращій вид на неї відривається з валів Нового замку. В стінах на значній висоті є кілька амбразур, а на самій горі, де мур попсувався бо на башті нема покриття, видно стрільниці. Під час облоги 1672 року її було значно пошкоджено вибухом міни. В період окупації турки ж її першою і відновили. Первісно башта була п’ятикутною. Сьогоднішня її напівкругла форма – результат реконструкції в турецький період.

Їх всього одинадцять. Найстарішою з яких вважається Денна (або Донна) башта, де винайдено культурний шар XII – XIII століття півметрової товщини. Вона знаходиться в глибині замкового двору і є найвіддаленішою від входу до замку. Впізнати її дуже просто – вона не має верху. А колись мала стрімкий конусоподібний дах, який завершувався вишкою вартового-сурмача. Відомо, що у башті була розташована римо-католицька каплиця Св. Архангела Михаїла, побудована кам’янецьким старостою Миколаєм Бжезьким у 1575 році, про що свідчить напис на внутрішній стіні башти. Зверху над написом була ще одна кам'яна стела з гербом,але її було спеціально вийнято зі стіни. Той напис Пржездецький прочитав так: Sacellum hoc consecratum est per reverendissimum Martinum Białobrzeski, Dei gratia episcopum Camenecensem et abbatet Genov. Quod reparavit generosus Nicolaus Brzeski de Brzescie terrarum Podoliae generalis capitaneas, ad laudem Dei Omnipotentis in titulum S. Michaelis Archangeli A. D 1575

Папська башта є найбільшою і наймогутнішою вежею фортеці. Особливо це зрозуміло, коли дивися на неї з передмістя Карвасари, або від пам’ятника «семи культурам». Її зведення розпочалося ще в останнє десятиліття XV століття, а добудована вона була на початку XVI століття на кошти папи Юлія ІІ, через що і отримала свою назву. В пам'ять про цю подію у верхній частині башти з боку міста встановлено табличку. Вежа має п’ять поверхів. В нижній своїй частині вона чотирикутна, посередині – восьмигранна, вгорі – округла і завершується конусоподібним ґонтовим дахом (зробленим літ 35 тому).

На верху тої башти з боку міста вставлено кам'яну таблицю з гербом і інсигніями папськими. Кажуть, що то герб римського папи Юлія II (1503— 1513 pp.), що призначив був на ремонт Кам'янецького замку "данину св. Петра" (święto-pietrze, податок костьолів папі). В XVI ст. На цій башні були в 19 ст. сліди великого гербу ,на якому була папська тіара.

Над входом з подвіря замку в підземеля на камяному арцабі був невелий герб ,який зображав на полі вершника,над щитом була корона,а по боках можна було прочитати букви:

Р. Р. G. D. Р.

Під час археологічних розкопок, які проводились у фортеці в 1959-1960 pp., під будинком який поєднував Чорну та Папську, була виявлена кімната пушкаря, а поруч 57 кам'яних ядер. Через декілька метрів виявлено гробницю князів Коріатовичів XIV ст., глибиною 8 метрів, яка була видовбана в скелі.

Коло цих башт — збоку скелі йшла стіна, якої фундамент виведено було на скелі; висотою вона сягала до внутрішніх замкових стін, що були між цими баштами. Ця зовнішня стіна тоді ( 1544 р.) будувалася; вона повинна була забезпечувати підступ до тих башт і взагалі до замку

Башта відома не лише своєю величчю, а й тим, що у 1818 – 1823 роках в ній було ув’язано народного месника Устима Кармалюка, якій навіть примудрився втекти з неї в ніч з 12 на 13 березня 1823 року. Завдяки перебуванню в її стінах подільського опришка, за баштою закріпилася її народна назва – Кармалюкова. Про колишнього в'язня замку нагадує пам’ятна табличка, а воскового Кармалюка можна і сьогодні можна побачити, якщо завітати всередину.

Башта Ласька (інші назви Біла, Садова) зведена у XV столітті і реконструйована на початку XVI століття за матеріальної підтримки примаса Польщі Яна Ласького, про що нагадує родовий герб «Кораб (Ковчег) арцибіскупський » на вежі. З південного боку башти на горі вставлено кам'яну плиту з гербом. В полі був ковчег ( чаша ), зверху біскупська шапка і хрест ,поєднані стрічкою,з лівої сторони була кольчуга,а з правої меч. З подвір'я замку над входом до тієї башти на кам'яних гарно оброблених арцабах вибито напис:“VERVS AMICVS EST RARIOR FENICE” - Вірний друг рідший за фенікса. На її стінах збереглося біле тинькування (звідси її друга назва – Біла). З опису 1544 року відомо, що біля неї була замкова кухня, з якої назовні вів канал для харчових відходів. Запах звідти стояв настільки жахливий, що заважав працювати робітникам. Канал пізніше ліквідували.

Башта Тенчинська виділяється серед інших башт південної стіни замку своєю граційністю. Вона, разом з баштами Рожанкою і Лянцкоронської належить до веж так званого «краківського» типу. Тенчинська башта кругла, має кілька амбразур. Збережені давні кам’яні кронштейни дозволяють думати, що у башти був зубчастий верх. Сьогодні вона має гостроконечне завершення. Свою назву вежа отримала честь воєначальника, краківського каштеляна Яна Тенчинського, одного з розробників генерального плану укріплення Кам’янця. В писемних джерелах 1544р. зустрічається такий опис башні : “ Міцна, і від свого фундаменту, закладеного на скелі, до половини своєї висоти здавна обшита муром.” В башті можна піднятися на галерею і пройтися нею від башти Білої до башти Ковпак .

Вежа Ковпак (інша назва - Шляхетська) найменша серед башт південної стіни. На її реставрацію на початку XVI століття виділив кошти кам’янецький єпископ Якуб Бучацький. З південного боку цієї башти на верху вставлена кам'яна таблиця з гербом, яким —важко розібрати, бо камінь вивітрився. На цій Башті був герб,що мав в полі герб " Абданк" (герб Бучацьких), зверху біскупська шапка,по боках стрічка, жезл і куля. В XVIст. цю башту називали "Ковпак". з південного боку башти майже під самим дахом. Ковпак башта така, як і Тенчинська: вона кругла з невеликими амбразурами в деяких місцях, але кронштейнів нагорі нема. Покриття, як і на всіх південних баштах, конусове, ґонтове. Із опису 1544р: “Друга башта з південного боку замку звалася "Ковпак"; вона також добре збудована на міцному фундаменті. Коло тої башти була над самою скелею давня й дуже попсована мала башта, призначувана для сторожі, щоб, коли нападатимуть вороги, охороняти дорогу, яка йшла тут з Хотина.”

Неподалік від башти під колишнім будинком старости існувало глибоке підземелля, яке з середини ХІХ століття використовували, як боргову яму.

Із зовнішнього боку башт добре видно укріплений стінами двір. Це – Південний двір, або Південний бастіон, перебудований у XVIII столітті Християном Дальке на основі старих мурів XVI століття. Схоже укріплення бастіонного типу є і з північного боку замку. Їх збудував протягом 1790 – 1791 років архітектор Станіслав Завадський.

У північно-західному куті розташована вежа Рожанка, будівництво якої було розпочато наприкінці XIV століття Спитком з Мельштина і було закінчено у 1505 році Креславом з Курозвенок, польним біскупом з міста Вроцлавек в Куявській землі. Про це свідчить відповідний надпис на башті: «TVRIS CRESLAI ЕРІ VLADISLAVI ENSIS HVIVS СА STRI FVNDATO RIS IMPENSSIS EST FINITA 1505 (Вежа Креслава єпископа вроцлавського, котрого власним коштом будівництво замку закінчено 1505)». Башта отримала свою назву від місця свого розташування: вона знаходиться на розі фортеці. Вежа стояла поруч з колишньою замковою брамою, і першою зустрічала ворога. Тобто, знаходячись в найвідповідальнішому місці, вони мала особливе значення. Її значна висота лякала ворогів, а естетичний вигляд і вишуканий силует як півтисячоліття тому, так і сьогодні, роблять Рожанку чи не найприваблішою вежею замку.

Далі від наріжної (Нової) башти в напрямку до міста стояло дві башти "Мала" і "Рожанська". Ці башти, а також Ляцька й Нова виходили до місцевости рівної, де не було ні скель, ні ярів, і через це коло тих башт були викопані широкі два рови, на захист цього боку замку від ворожих нападів. Коло Рожанської башти була Пільна брама з мостом (певне з таким, що піднімався). Браму збудовано давно. Тоді-ж, коли складався опис замку ( 1544 p.), архітект Іов Прет будував нову браму; коло тієї нової брами стояла башта "Стара Рожанська", дуже підупала; на ній не було жодної бійниці. Башту ту мали реставрувати, щоб вона захищала нову браму; у ній мав бути потайний хід до криниці.

Далі за четвертою баштою була п'ята, що звалася "Нова", бо була збудована р. 1542. Ця башта стояла в західному куті замку й була з'єднана з другою баштою, що ніби підпирала її з боку замку і звалася Денною (Denna wieza ). Ті башти з'єднувалися коридором з склепінням. На Денній башті на самій горі збудовано дерев'яну будку сторожі з 4-ма віконцями, — це була обсерваційна стійка, бо з цього пункту далеко було видно в бік Басарабії. Коли вороги підступали, ту будку легко було скинути. Також у баштах бійниці були заложені тонкими стінками, які можна було легко знищити, коли-б треба було стріляти.

Маленька башта Комендантська ніби вросла в стіну між Рожанкою і Лянцкоронської баштою. Під час останньої реконструкції відновлено бойовий прохід всередині башти.

Башта Лянцкоронська (інші назва - Орлова) схожа на Рожанку, велика триповерхова має конусоподібне накриття цегляне з широким, значно випнутим над стінами ґзимсом з арками, що спираються на кам'яні кронштейни. В деяких місцях цієї башти ще тримається старовинний тинк. Під вікном другого поверху із східного боку – кам’яна таблиця з гербом, який мав в полі молоток, а зверху біскупську шапку. (з боку північного дворику). В минулому башта була надбрамною, а через нижній поверх башти йшов проїзд, який замурували під час будівництва дороги зі Старого міста до Підзамча в середині XVI століття. Башта названа на честь начальника кам'янець-подільських фортифікацій Станислава Лянцкоронського.

У 2007 – 2008 роках праворуч (якщо дивитися з замкового двору) від Лянцкоронської башти за одним з малюнків XVII століття звели невелику вежу, що отримала назву Нової Комендантської.

В каньйоні Смотрича через дорогу напроти башти Рожанка помітні руїни Водяної (Смотрицької) башти, що була зведена на початку XVI століття і з’єднувалася підземним ходом з Рожанкою. В ній колись було приладдя для подачі води з криниці чи з річки до замку. З башти гарнізон фортеці за допомогою колеса брав воду для своїх потреб. Нова Східна башта, збудована Претфусом, першою зустрічає туристів праворуч від замкових воріт. Башта праворуч від воріт замку значно виходить за лінію стін на розі. Вона п'ятибока, вкрита пірамідальним ґонтовим дахом. На башті надпис: «1544. DEVS ТІВI SOLI GLORIA IOВ PRAETEVES ARCHITECTOR (1544. Боже, Тобі єдиному хвала. Іоб Претфус, архітектор)». В стіни башти вмуровані два кам’яних ядра. Це, ймовірно, зроблено свідомо, щоб наводити жах на супротивника. В самій башті збереглася криниця глибиною 35 метрів і шириною 5 метрів, воду з якої піднімали за допомогою великого дерев’яного колеса.

Нова Західна башта (1542 рік) виступає далеко за лінію мурів і примикає до башти Денної. Найкращій вид на неї відривається з валів Нового замку. В стінах на значній висоті є кілька амбразур, а на самій горі, де мур попсувався бо на башті нема покриття, видно стрільниці. Під час облоги 1672 року її було значно пошкоджено вибухом міни. В період окупації турки ж її першою і відновили. Первісно башта була п’ятикутною. Сьогоднішня її напівкругла форма – результат реконструкції в турецький період.